Ми з чоловіком купили будинок в селі. Коли зайшли всередину і побачили інтер’єр, то вирішили знайти родичів колишніх господарів

Купуючи новий будинок, ми купуємо і його історію. Так ми з чоловіком придбали наш маленький старий будинок в селі. Нашій радості не було меж, але незабаром вона змінилася сльозами на обличчі. Те, що ми побачили в будинку, нас шокувало. Ми не хотіли в це вірити.

Що сталося?

В центральній кімнаті висіло дуже багато фотографій. Багато вже були пошарпані, тому що їх, мабуть, часто торкався руками, але одна з них була зовсім новою. Нам стало цікаво, що ховається за цими фото, і ми запросили бабу із сусіднього будинку. Вона, як виявилося, дружила з жінкою, яка жила тут.

“Це всі її діти, онуки і правнуки. Вона кожного вставляла в саморобну рамку, чіпляла на стіну і щоранку цілувала всіх своїх родичів. Вони рідко відвідували бабусю, а та сильно нудьгувала. Вечорами розповідала їм про якісь свої новини. А вони і дзвонити на день народження іноді забували. А коли бабуся померла, вони приїхали, фотографії прибили, бо вона просила довго, і будинок на продаж виставили”, – розповіла сусідка.

Після того як вона пішла, я довго не могла прийти в себе. Я не розуміла, як можна було виїхати, забравши абсолютно все, але не забрати саме основне. Найдорожче, що є в цьому будинку. Я б першим ділом, думаючи про збори, схопила б фото.

Що ще ми знайшли?

Але і це виявилося не останнім шоком для нас. Чоловік знайшов в старому і разваливавшемся шафі коробку. Ми відразу ж її відкрили і почали плакати вже разом. Десятки листів. Десятки невідправлених листів дивилися на нас з коробки. Зізнаюся, не втрималися і прочитали. Мабуть, відповідей бабуся не отримувала, тому й вирішила не відправляти їх. Напевно, сподівалася, що діти самі прочитають після її смерті. Десь у глибині моєї душі загорівся вогник і надія на те, що родичі забули або не знали про листи.

На наступний день ми поїхали за адресою, яка була вказана в листі. Нас зустріли жінка з чоловіком. На нашу розповідь вони відповіли, що бабуся надсилала їм безглузді листи, які писала від того, що нічим було зайнятися. Я відразу ж сіла в машину і поїхала. З такими людьми навіть і розмовляти не хотілося. Адже те, що ми прочитали в них, зовсім не можна назвати безглуздим.

Але і це не все…

Який сюрприз був наступний?

У підпіллі через кілька тижнів я знайшла безліч банок з соліннями. Вони були підписані для певних людей, вказаний рік. Але мабуть, так ніхто за ними і не приїжджав. А вони з такою любов’ю були прикрашені мотузочками, підписані. Остання банку і дата на ній говорять про те, що бабусі було 93 роки на той момент. Вона так старалася, а вони…

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code