Я знайшла дітей під Новий рік, зовсім не плануючи, але інакше вчинити не могла

Був кінець грудня, скоро Новий рік. На вулиці лютий мороз, я підійшла до свого під’їзду, а там переді мною постала знайома картина: сусідські діти в легких куртках не можуть достукатися до своєї квартири. Малюки зовсім замерзли, але їм ніхто не відчиняв. Як же мені було їх шкода…

Погана родина

Я запросила восьмирічну Віку та її чотирирічного брата до себе, тому що не могла дивитися на таке знущання. До речі, це був вже не перший раз, коли моя сусідка знизу відправляла дітей погуляти, а сама розважалася і випивала в квартирі зі своїм черговим залицяльником. І завжди все закінчувалося однаково: мама засипала в теплому ліжку, а Віка з братом залишалися на вулиці.

Один раз я навіть залишила дітей у себе ночувати, тому що малюки не змогли достукатися до п’яної матері. Тільки вранці я ще й отримала наганяй від неї, з-за того, що дітей забрала без її відома. Загалом, я постійно переживала за цих хлопців.

Ось і в той грудневий вечір ми не змогли достукатися. Хоча Віка мені сказала, що бачила, як дядя Вітя виходив з дому. Я одразу відчула щось недобре, але припустила, що дівчинка могла просто помилитися.

Вранці двері теж ніхто не відкрив, тоді я прийняла рішення викликати поліцію. Вони зламали двері. Ганна, мати дітей, лежала в ліжку, але вона була жива. Пізніше приїхали лікарі і повідомили, що у жінки стався інсульт. Було зрозуміло, що хвороба настала вчора і часу минуло вже багато, шансів у Ганни було зовсім мало.

В Англії популярні хвилясті стіни. Виявляється, їх товщина – один цегла
8 секретів Хейлі Бібер: вона була балериною
“Безкрилий” Мерайя Кері: знаменитості, у яких, всупереч чуткам, ні літаків

Новий будинок

Її відвезли в лікарню, а хлопців мені дозволили тимчасово залишити у себе. Вони дуже хвилювалися і в якийсь момент запитали, що буде з ними, якщо мама помре, чи зможуть вони залишитися в мене. Віка дивилася сумним поглядом, а я не знала, що їй відповісти.

Мені було шкода малюків, але мій фінансовий стан залишав бажати кращого. Все життя я займалася своїм єдиним сином поодинці, зітхнула тільки недавно, коли він закінчив навчання і влаштувався на роботу. Правда, живе вже в іншому місті, але зовсім скоро він знайде наречену, одружується, а там і внуки підуть.

Саме про цих своїх переживаннях я повідомила слідчому, коли він прийшов зі звісткою про смерть Анни і запропонував оформити опіку. Але він заспокоїв мене, сказавши, що держава мені допоможе і я буду отримувати пенсію на кожну дитину. І додав: “Діти так прив’язані до вас, подумайте про них, адже в дитячий будинок потраплять!”.

Але мені все одно було страшно, і я вирішила порадитися з сином. На мій подив, він був не проти, більше того, навіть спробував переконати мене, що залишити собі дітей – це єдине правильне рішення.

З тих пір Віка та Сашко живуть зі мною. Я знову повернулася в ті часи, коли мій дорослий син був ще маленьким.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code